Карти стають вікнами в потойбіччя власної душі

"Карти стають вікнами в потойбіччя власної душі. Годі там шукати таємниць світу, там є дещо більше - ти. Ті частини себе які давно заховані, і для вірності забуті, притрушені іншими днями. Все би було добре, але відмовляючись від якихось частин себе ти стаєш тоншим, біднішими. Той хто шукає силу марно роззирається довкола. Перший погляд, це погляд всередину себе. Збирай те, що розгубив, те від чого відмовився, чим заплатив ціну за те, щоб не відчувати біль та страх. Тобі раніше було так боляче, що ти вирішив вирвати цю біль разом з частиною самого себе. Зараз від тебе залишився жалюгідний огризок тої величі яка була народжена щоб жити."

Вона виклала кілька карт в ряд, склавши їй відомий узір. Очі поволі піднялися від цього узору, і поглянули ніби в мою душу. Як цікаво виходить-душниця вишукує залишки себе в моїх очах. Я відвів погляд, це буде непросто, я вже відчував це. Ціле життя ховатися від свого страху і болю, тільки щоб тепер знову підняти їх на поверхню. Але іншого шляху я не бачив, мені потрібна була сила. Зітхнув на хвилину, віддаляючи неминуче.

"Продовжуй далі, я готовий вчитися."

Уривок з роману " Де моя тінь?" Сергія Завгороднього

#міфокрай #Правдива_жона

 

---