Техніка входження

Отже, перейдемо до техніки виконання вправи.

Нам знадобиться одна карта, в ній використовуватимемо сторону із зображенням.

Покладіть її перед собою, звільніться від думок і сконцентруйтесь на ілюстрації. Ваша ціль – відчути себе персонажем, що там зображений. Аби було простіше, спитайте себе:

Як він нині сприймає світ своїм тілом?

Тепло йому чи холодно? Відчуйте власною шкірою, уявіть на собі одяг персонажа, його вагу й текстуру.

Оцініть його позу. Вона статична, чи може динамічна? Персонажу зручно? Що відчувають його кисті? Якщо він чогось торкається, то які відчуття? Чи міцно він тримається землі?

А яка погода навколо? Вітер, дощ, туман, сирість чи сонце? Може щось інше? Якими частинами тілами він відчуває це?

Куди персонаж дивиться і що бачить?

Що чує? Звідки цей звук і чи гучний він?

А чи відчуваються якісь запахи?

Ваше завдання не полягає у банальному описі побаченого на кшталт «Нуу, я бачу, що йому холодно, напевно..»

Відчуйте себе цим персонажем. Це не він, а ви стоїте там у тому ж одязі, тому ж місці, в той же час. Коли описуєте побачене, говоріть від свого імені. «Я відчуваю, як ранкові промені сонця падають на моє обличчя, це приємне тепло розтікається тілом, проганяючи звідти холод». Старайтесь максимально втілитись у зображеного героя. Ви це можете, **дзеркальні нейрони допоможуть вам. 

На цьому етапі вправи достатньо концентруватись лише на тілесних відчуттях, без емоцій, думок чи бажань персонажа. 

Напрацьовуйте навичку набуття відчуттів доти, поки не навчитесь робити це швидко і яскраво. Вже тоді ви зможете користуватись будь-якими іншими зображеннями або навіть уявляти себе людьми, яких знаєте особисто.

Спілкуючись з людьми, ми зазвичай турбуємось своїм внутрішнім світом, власними ідеями чи бажаннями. Тоді бесіда стає змаганням «Розкажи більше про себе». Чим корисне таке спілкування? У кращому випадку ви відчуєте свою значимість, у гіршому – самотність і непотрібність. Зупиніться на хвилинку, спробуйте відчути тіло свого співрозмовника. Спочатку це буде важко: одночасно спілкуватись і відчувати людину. То ж спочатку вправляйтеся просто спостерігаючи за людьми, не вступайте з ними в розмову. Випадкові перехожі чи старі знайомі можуть стати для вас не тільки приводом для тренувань. В один момент ви з’ясуєте, що межі вашого "я" стають більшими, виникне дивне відчуття, ніби ваше тіло не закінчується лише вами. З часом же така практика забезпечить почуття єдності з оточуючими і світом, а почуття самотності і власної ізольованості виявиться тільки ілюзією, якій ми самі надали статус істини.

Не забувайте також про ще один важливий об’єкт тренування. Не забувайте про себе. Як правило, люди потрапляють в полон своїх думок, біжать в цих думках наперед або копирсаються в минулому. Натомість, дуже рідко ми перебуваємо у цьому моменті, тут і зараз. Навіть відвідуючи дивовижні місця, в голові ми можемо знаходитись дуже далеко або планувати, як вихвалятимемось перед друзями гарними фото з цих місць. Частіше повертайтесь в реальність, встановлюйте зв’язок із світом через своє тіло.

Чому карти потрібні початківцям? Все просто. Заняття з картами можна проводити коли-небудь і де-небудь, а це дуже важливо на початковому етапі, коли входження займає багато зусиль. Також зображені герої відрізняються статтю та віком, а це натренує гнучкість сприйняття реальності.