Руслан Трач – Про автора метафоричних карт

Руслан Трач – персона незвична. На перший погляд, виглядає ніби цей персонаж щойно зійшов зі сторінок пригодницького роману. І не якогось там іноземного, а нашого – українського, просякнутого духмяними карпатськими травами, вогнем багаття та холодом гострої, мов лезо, бартки. Та образ хороброго опришка з минулого дає тріщину, коли в його руках вже не зброя, а сучасна фотокамера. Бо ж крім того, що Руслан випромінює карпатську культуру, він ще й цю культуру фіксує. Третій атрибут, котрий можна побачити в його руках – дивна колода з дивними картами. З тих карт дивляться на нас персонажі, випромінюють суперечливі емоції, такі ж суперечливі, як і слова, що видніються на зворотному боці карт. Вони ніби закликають до себе, запрошують до свого світу, захованого в маленькому капшучку з колодою. Щось в них є незвичне, неземне. 

То що то за дивні карти? Яка їхня ціль і до чого тут бойові мистецтва? Спробуємо розібратись разом із автором колоди метафорично асоціативних карт «За обрій» Русланом Трачем.

Трохи погортавши твою стрічку в Facebook, можна без проблем визначити коло інтересів. Насамперед, це Карпати і все, що з ними пов’язане. То є бойові мистецтва, то є фотографія і навіть трохи філософії. Звідки в тебе ця любов до Карпат? 

Народжений в Карпатах, я не одразу пізнав красу рідного краю. Нам притаманно цікавитися і прагнути недоступного, цінувати те, що десь далеко, а не те, що вже маєш. Тому спершу мене цікавили всілякі Шаоліні і Японії. У той час ця тема активно просувалась і була на піку популярності. Тоді ж коли традиції рідного краю були ледь відомі і жевріли у вигляді казок і легенд про Довбуша, який переступав з гори на гору. Але коли я вийшов за межі карпатського краю, то став інакше дивитись на рідні гори. Працюючи в туризмі, я бачив захоплення людей місцями, які були для мене буденністю. 

Звичайно ж, досліджуючи історію рідного краю, я перетнувся з героїчною сторінкою – опришківством. То були воїни, які не поступалися у вмінні відомим ніндзя, а в героїчних проявах випереджали навіть самураїв. Я став шукати інформацію у цьому напрямі, мене цікавило джерело цієї сили. Так я потрапив у дивовижний світ, який не відпускає мене досі – то є Инчий Світ. Не важливо, яким родом діяльності я займаюсь, фотографією чи бойовим мистецтвом – я просто стараюсь передати захоплення своїм краєм, бути гідним наступником своїх предків. 

Розповідаючи про культуру Карпат, неможливо не згадати про мольфарство. Адже ці люди однозначно належать до когорти Инчих. Тим паче, ти досить схожий на них! Може ти дійсно мольфар? Розкажи про це детальніше

Так, мольфари належали до категорії так званих Непрόстих. Досліджуючи культуру і традиції, ми стараємося витягнути цінні і дієві методи, відсіюючи наліт забобонів і помилок сприйняття. В Непрόстих, з одного боку, справді все було непросто, але й не так загадково, як може видатися. Річ у тім, що, як я вже казав, реальні зміни потрібно починати з себе. Люди ж, як правило, хочуть мати якусь неймовірну могутність, не докладаючи для того ніяких зусиль. Наприклад: одне діло – практикуватись з картами в затишній кімнаті, а інше - виконувати ці практики, коли в тебе нема ні часу, ні бажання, зате купа виправдань чому це не робити. А ще спробуйте попрактикуватись входити в негативні емоції посеред темного лісу вночі(посміхається). Ну і насамкінець додам – я не мольфар, майже не використовую практики заговорених речей, в карпатській традиції мене більше цікавлять практики сточника.

Що, на твою думку, впливає на філософський погляд людини? Чи впливає на цей погляд заняття бойовими мистецтвами? Якщо так, то яким чином? 

Я мало розбираюсь в філософії, мене більше цікавлять практичні речі. На мою думку, картина світу, яку носить людина у власній голові, безпосередньо впливає на її дії та рішення. Всі мої думки стосовно світу мають практичну мету – зробити власне життя таким, аби воно приносило мені і людям гарні відчуття. Ми є продуктом нашого середовища, воно формує нашу картину світу, тому я вважаю що маю право наповнювати культурний простір цінними для мене речами. Про це і бойові мистецтва, і фотографія, і карти та інші проекти.

У одному з інтерв’ю ти казав, що не віриш в таланти. Що тоді, на твою думку, необхідно людині аби досягти успіху в якомусь занятті?

Просто наполегливість. Перші мої фотографії – жахливі. Я маю надію, що колись стану творити дивовижні фото, але до цього доведеться ще багато працювати.

Яку ціль ти ставиш собі, коли починаєш фотографувати? 

Наповнення світу тими речами, які вважаю цінними. Краса, сила, любов, ріст, радість, таємниця – саме їх я стараюсь втілити в своїй роботі. Проте найбільше бажаю, аби люди повірили, що світ – то не тільки проблеми.

Чим характерне бойове мистецтво карпатського регіону, у чому його особливість?

Тим, що його не існувало ніколи (посміхається). Бойове мистецтво як інституція не притаманна карпатському регіону. Створюючи бойове мистецтво ХОРС, ми з моїм товаришем Романом Яськовим використали це формулювання бо зараз воно зрозуміле і відоме. Для себе ми говоримо, що займаємося дослідженням, розвитком та популяризацією карпатської воїнської традиції. Носієм воїнського духу в Карпатах були не окремі школи, а культура і традиція, яка формувала з хлопця-воїна захисника впродовж всього його життя. Саме відродження таких елементів і впровадження їх в сучасну культуру є нашою ціллю. Тому нам важливо мати не власну закриту школу з учнями, а проводити фестивалі, заходи й табори, де до традицій будуть залучені якомога більше нових людей. З цього ми не маємо фінансового зиску, але нашим завданням є побудувати майбутній світ, в якому будуть жити наші діти, а це великого вартує.

Як у тебе виникла ідея створення метафоричних карт? Розкажи в двох словах що таке, ці метафоричні карти і що вони роблять. З якою метою ти створював ці карти?

Я створив метафоричні карти для власних потреб, було це ще до того, як я дізнався про їхнє існування. Власне те, що мої карти можна успішно використовувати як метафоричні, було приємною несподіванкою. Але розроблені вони насамперед для саморозвитку.

Бойове мистецтво Хорс має три рівні самовдосконалення. То є Тіло, Душа і Дух. У рамках нашої системи ці терміни не філософські а цілком конкретні. Душевний розвиток передбачає роботу з психікою, для воїна і людини це надзвичайно важливо. Виявляється, що наш мозок можна і потрібно тренувати, він чудово піддається такому процесу. Карти і методики роботи з ними направлені на різні цілі, такі як: розвиток креативності, емоційного інтелекту, гнучкості мислення, зняття догматичних суджень, розвиток варіативності в пошуку рішень, стресостійкість, розвиток комунікативних умінь. Карти – це гантелі для тіла. Позаймавшись з картами, ми автоматично переносим навички в реальне життя. Методи роботи з картами схожі більше на методи тренування в бойових мистецтвах, ніж на роботу з клієнтом в класичній психології.

Чи потрібна для використання карт якась психологічна підготовка? Взагалі, чи є якісь вимоги до використання карт?

Якщо займатися картами в напрямку психотерапії, то варто працювати з професійними психологами. Таким методам ми не навчаємо, нас більше цікавить робота на самовдосконалення особистості. Це вимагає високого рівня свідомості, вміння бути чесним самим з собою і, звичайно ж, хоробрості. Головне в роботі з картами – систематичність і усвідомлення своїх цілей; як і будь-яке тренування, робота з картами не даватиме результатів, якщо не дотримуватися таких вимог. Як показує досвід, зміни можуть з’явитися вже через три тижні.

Чим карти стануть корисні для людей? В чому їхня сила?

Є кілька колод карт, розроблених під різні цілі. Перша колода створених і апробованих мною карт називалася "Бакунтові ключі". Спрямовані вони були на роботу з позитивним і негативним світосприйняттям, але колода "За обрій", яка вже пішла в тираж, має інший напрямок. Вона має карпатський слід, таємниці так званих непрόстих, які ми постаралися відкрити в техніках роботи з картами. ЇЇ напрямок – це пошук сили, яка дозволяє "рухатися між світами", бачити незриме. Пошук прихованих можливостей в несподіваних ситуаціях, вміння аналізувати ситуацію з багатьох точок зору, володіння власним емоційним станом – важливі якості не тільки для воїна, вони будуть цінними і в повсякденні.

Чи є у тебе якісь поради потенційним користувачам твоїх карт? 

Чудеса не так вже і далеко ховаються від нас, іноді варто трішки інакше подивитися на буденність. Це легко, якщо самому собі не шкодити і не створювати перепони відмовками і виправданнями. Немає надто старих, чи надто дурних, чи навпаки надто розумних людей – поки ми живемо, ми маємо шанс на зміни в собі, а значить – і зміну світу, в якому живемо. Найкращий і найблагородніший вид творчості – творення власного життя, власного Я. Не бійтеся його творити, бо це єдине, що у вас є.

Спілкувався Василь Вовк

---