Техніка творення

Для творчості наше суспільство створило дещо романтизований ореол, відтак термін «творча особистість» сприймається неоднозначно. З одного боку, це митець, котрий вміє творити дивні світи, але також він проживає своє життя в цих ірреальних світах. Такий собі геній, що не може змиритись із сірою реальністю. То що то за звір такий, ота творчість?

Творчість – діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей, нових творів мистецтва, наукові відкриттів, інженерно-технологічних, управлінських чи інші інновації, тощо. Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створення образу кінцевого продукту (результату творчості).

Звучить не надто романтично, правда? Зате дуже перспективно. Якщо говорити зовсім просто, творчість – те, що робиться свідомо і вперше. Банальний приклад: кухонний ніж є результатом творчого зусилля нашого далекого предка, який надумав поєднати між собою непоєднувані речі – палицю, камінь і сухожилля тварини. Але все, що ми бачимо довкола, є результатом творчого поривання багатьох поколінь людей. Творчість – сила, яка необхідна не тільки мистецтву; її потребує вчений, аби довести складну теорему; вона потрібна бізнесмену, аби створити нову й успішну справу. Саме тому до технік розвитку ми будем повертатись часто. Зараз зупинимось на одній вправі.

Виконуючи техніку об’єднання, ми з’єднували протилежності і шукали суть явища, котре ховалось за ними. Для цього нам знадобилась сторона карт із словами, ми використовували протилежні. Нині ми робитимемо щось схоже – будем творити протилежності із довільних слів. Для цього нам знадобиться карта з QR-кодом. Варіанти розкладу можете побачити нижче:

Вільною картою прикриваємо зайві слова і працюємо з новою парою.

Спочатку перетворюємо їх в протилежності. Вони повинні стати для нас не просто словами, а майже антонімами. Наше завдання – зрозуміти, на кінцях якої шкали знаходяться ці два полюси і що знаходиться на самій шкалі, який феномен тут схований.

Візьмемо, наприклад, першу пару, «Лагідний - Завжди». Як «лагідний» може протистояти слову «завжди»? «Здається, це зовсім непоєднувані речі» – саме так зреагує наш мозок, не маючи готових шаблонних відповідей. Але, пам’ятаючи про безмежність і різноманіття світу, ми точно знаємо, що слово «лагідний» може бути протилежним слову «завжди». Наше завдання – дізнатись, яким чином так може бути, створити новий зв’язок, зламати стереотип.

У мене виникають перші асоціації. Завжди лагідний бути не вийде, життя вимагає інших реакцій та інших форм поведінки. Виникає образ завжди лагідного і мирного чоловіка, який не може захистити власні права. Роздумуючи над цими словами, раптово виникає думка – тут йдеться про лагідність, як про інструмент. Про те, наскільки ми цінуємо її та користуємось нею. Безперечно, лагідне слово чи діло може творити дива. І вже вимальовується шкала, де з одного боку лагідність використовується рідко, але інтенсивно, на другому ж боці - лагідність використовується постійно як форма спілкування зі світом, але в дуже тихій і помірній формі. Між цими проявами існує багато перехідних форм від одного до іншого.

Отаке міркування змушує нас замислитись над речами, які ми часто не усвідомлюємо чи просто не звертаємо уваги. У мене одразу виникли питання до себе. А чи достатньо я лагідний зі своїми близькими? Чи відчувають вони мою лагідність? Чи варто бути більш лагідним, а чи може навпаки? 

Для непрόстого світ єдиний. І це не просто гарна фраза. Єдиний, бо все тут насправді взаємопов’язано. І можливість бачити ці зв’язки є неабиякою силою, то є сила творення. Будь-який акт творення – то ще один доказ єдності світу. Світу, в якому неможливо відчувати себе самотнім.